Постаті:
Альона
Алёна с детства увлекалась чтением, отдавая предпочтение сказкам, а затем – фантастике. Любовь к книгам привела её к восхищению танцами и нарядами, а в Студию она попала после вампирского бала, где её поманил хорошо знакомый нам "Суслик"...
Читати далі
 Форум 
   


~ Головна ~

Обличчя Студії

Випускники

Заняття

Події

Бібліотека

"XIX" Digest

Каталог танців

Галерея

Форум

FaceBook

Instagram

YouTube

Костюмерна

Контакт:
Оксана:
(Літеня)
+380 50 5751002

Юлія:
(Мінако)
+380 93 1512280

Тетяна:
+380 63 2034817
Початок Відповісти Статистика Пошук Опитування   Користувачі
Зараз на сайті:
Гостей - 1; Зареєстрованих - 0

Найбільша кількість відвідувачів: 11
[22 Лют 2024 21:39:58]:Гостей - 11 / Зареєстрованих - 0
Форум olddance.org Першоджерела

Целларіус. Салонні танці.

Автор Повідомлення
Harold

Дата 16 Бер 2007 21:13:48

В ключі того, що ми якраз згадуємо польку, я вирішив перекласти для широкого загалу опис польки, зроблений Генрі Целларіусом у виданні The drawing-room dances. By Cellarius. 1847 року.
Про Генрі Целларіуса інформації збереглося не так вже й багато. Відомо, що він був доволі популярним в Парижі середини ХІХ ст. балетмейстером, який, вочевидь, ввів у бальну залу польку.
У 1844 році під редакцією Целларіуса в Парижі вийшов доволі докладний підручник La danse des salons, який у 1847 році був перекладений на англійську і виданий в Лондоні, а ще через рік - уже російською в Санкт-Петербурзі.
Цей підручник досі є основою для реконструкції багатьох бальних танців середини ХІХ століття.

На даний момент в Бібліотеці Конгресу США зберігаються примірники французькою і англійською мовами. Російські примірники в мережі не представлені.

Отже, ми починаємо публікувати серію матеріалів за виданням The drawing-room dances. By Cellarius.
Переклад непрофесійний, проте, якщо хтось долучиться і, бодай, співставить переклад з джерелом, він неодмінно стане кращим


.
Harold

Дата 16 Бер 2007 21:18:03

Отже, Полька.


V. ПОЛЬКА.
А тепер ми займемося найстарішим і найпопулярнішим сучасним танцем – полькою – яка, незважаючи на іноземне походження, може вважатися французьким танцем, оскільки саме Франції вона завдячує своєю популярністю і універсальністю. Я не хочу повторювати тут усе, що присвячується польці в книгах, памфлетах, віршах, п'єсах і музиці, не хочу і зупинятися на незліченних нападах, яким піддавалась полька від самого свого виникнення, і які тріумфально подолала. Я хочу лише викласти основи, і, якщо казати не надто амбітно, технічні особливості танцю.
Позиція дами і кавалера у польці майже та ж, як і у звичайному вальсі: кавалер обличчям навпроти своєї партнерки. Він має підтримувати її, поклавши праву руку уздовж талії. Рука простягнута з цією метою - єдина частина тіла, яка у певній мірі напружена; натомість всі рухи пари висловлюють самозабуття, гнучкість і максимальну легкість.
Ліва рука, що також підтримує даму, напівпростягнута від тіла, при цьому вона ані занадто випрямлена, ані надто зігнута, що видавалося б штучним у першому випадку і було незручним у другому.
Кавалер мусить тримати даму ні надто близько, ні занадто відсторонено. Надмірне зближення суперечить грації і пристойності, а завелика відстань, якщо і не зробить нездійсненними, проте дуже ускладнить повороти і пересування, які у значній мірі формують сам танець. Відповідно, відстань у парі кавалер визначає на свій смак.
Дама тримає праву руку в лівій руці партнера і праву на його плечі. Голова утримується у своєму природньому положенні, однаково уникаючи надмірного піднімання або нахилу, повертання праворуч або ліворуч, звичайне просте утримання, яке однаково пасує польці, вальсам і іншим танцям, про які ми говоримо. Дама має цілком довірити ведення танцю партнерові. Тільки кавалер повинен вирішувати і спрямовувати пару в ту чи іншу частину кімнати, визначати початок і кінець пересування. Дама вважається тим кращою танцівницею чи вальсувальницею, чим з більшою довірою і самозабуттям піддається кожному імпульсу її партнера.
Говорячи про вальс в два па я ще матиму нагоду повернутися докладніше до цих стосунків, які вимагають допомоги учителя. Одного разу набута погана звичка долається дуже важко, а неправильності постави часто достатньо, щоб назавжди зіпсувати танцівника, що, внаслідок одержання відпочатку неправильних рекомендацій, залишиться негнучким, лякливим і невишуканим.

VІ.КРОКИ ПОЛЬКИ.
Полька танцюється у доволі повільному темпі (104 такти на хвилину) на дві чверті. Я мушу тепер спробувати висловити свою думку щодо кроків і тому знову просити своїх читачів вибачити сухість наведених деталей, як і всіх інших подібних описів. Тут, більше, ніж коли-небудь, я маю відкласти всі претензії на елегантність стилю і дотриматуватися лише чіткості і точності.
Крок польки розділяється на три міри.
На «раз» лівий підбір піднімається до правої ноги злегка торкаючи гомілку, але не заводиться за неї. У цій позиції, ви стрибаєте на правій нозі, для того, щоб рухатись ліворуч, роблячи glіssade вперед, у четверту позицію.
На «два» і «три» робляться два невеликі кроки обома ногами, які легко пересуваються по одній лінії.
На другому короткому кроці, права нога піднята, підбір біля нижньої частини лівої гомілки. «Чотири» пропускається, тому в описі присутні лише три рахунки. Далі продовження з іншої ноги і т.д. Кавалер має завжди починати з лівої а дама з правої, як у звичайному вальсі.
Полька має багато власних фігур, які урізноманітнюють танець і які танцівник легко засвоїть. Він має у всіх значеннях кружити свою партнерку, коли праворуч, коли ліворуч, відступати назад, просуватись вперед, по прямій лінії, за допомогою відомого переміщення, яке мовою вальсу називається redowa; навіть у випадках, коли зала переповнена і простір для пар вельми обмежений, кавалер мусить робити фігури, обертатися на місці, зменшуючи кроки для того, щоб станцювати на місці. Наврячи треба зауважувати, що ці варіації цілком покладаються на кавалера, який використовує їх згідно з власною уявою або враховуючи особливості моменту.
Напочатку польки виконувалось те, що прийнято називати «фігурами». Кавалер починає рухатись, підтримуючи даму за праву руку як у старовинній алеманді, потім повертається до неї то лицем то спиною поперемінно. Звичайний крок також перемінювали із так званим «богемским» кроком, або подвійною полькою, який виконувався лівою ногою у другій позиції, підбором на підлозі і носком вгору – точно як у pas de polіchіnelle.
Невеликий розмір бальних зал, і, можливо, гарний смак французів, на який завжди треба зважати, спинили цей різновид польки, на якому я відпочатку не наполягав, і він забувся. Наперед обговорені фігури польки відносяться лише до кінцевого котільону, і розглядаючи цю тему, ми переконаємося, що така риса йому притаманна. Цей танець набув усі запозичені па вальсу, з яким, як бачимо, має багато спільного, з яким він споріднений через подібні позиції і схеми.
Полька, представлена спочатку у французьких бальних залах, при сприянні моди набувала день у день все більшої популярності. Ми можемо не вагаючись стверджувати, що полька тепер ґрунтовно укорінилась, оскільки вона розповсюдилась і в нижчих асамблеях, її пародіюють і спотворюють неумілі тлумачі, проте без втрат для імені, притаманних рис і елегантності танцю. Зараз, коли я пишу ці рядки, деякі видатні вальсувальники насправді сприяють нехтуванню полькою, розглядають цей танець як майже старовинний, виконання якого більше личить новачкам. Проте мені це видається тимчасовим упередженням, напевним предвісником великого відродження. Не маючи чарівності вальсу в два па, запалу і багатогранності мазурки, полька має інші характерні переваги. Своєю легкістю, витонченістю переміщень, характером свого кроку, який легко пристосовується до будь-яких примх танцівника, манерністю рухів, що надихає головним чином на такі радісні музичні переживання, вона неодмінно займає гідне місце в бальних залах, де стає в нагоді вальсувальникам під час такого необхідного відпочинку у вальсовій круговерті.
Удавана легкість польки, можливо, надала їй вульгарності, і це спричинило, якщо не повний занепад, то відсторонення від певних кіл; але незабаром люди перестали вважати, що за п’ять-шість уроків можуть себе зарахувати до майстерних виконавців польки. У цьому танці, як і у багатьох інших, треба оволодіти своєрідною делікатністю, а це справді нелегко, і досягається лише постійною практикою. Хто б не збирався виконувати польку без достатньої підготовки у бальній залі, майже напевно видаватиметься посміховиськом, або, принаймні, неоковирним, незграбним і в будь-якому випадку виглядатиме зовсім невигідно поруч із більш досвідченими танцівниками. Лише простонародна полька може танцюватися експромтом, вишукана світська полька завжди потребує підготовки і навчання.


.
Harold

Дата 17 Бер 2007 20:35:11

VІІ. ВАЛЬС В ТРИ ПА.
(66 такти на хвилину)

Я мушу описувати цей вальс, не намагаючись приховати той факт, що вальс в два па нині зазвичай більш поширений і що він має деякі переваги перед своїм старшим братом, яких достатньо для виправдання зазначеної нерівності. Проте, я переконаний, ми мали б шкодувати через невелику популярність старого вальсу. Виконуваний з грацією і без штучності, він справляє приємне враження і міг би зайняти гідне місце поряд зі своїм конкурентом. Окрім того, оскільки він досі виконується у деяких бальних залах, важливо розуміти принаймні його принципи, навіть якщо нам рідко випадає нагода їх втілювати.
Кілька років тому я завжди успішно викладав вальс в два па перед вальсом у три па. Але врешті мода, яка рішуче надає перевагу новому танцю, зробила вивчення старого вальсу надлишком, доволі цікавим, проте несуттєвим. Сьогоднішні виконавці танцюють його здебільшого за старою звичкою, і чимдалі рідше учень танцювальної академії бажає вивчати вальс у три па. Проте я переконаний, що така практика завжди буде корисною не тільки для відпрацювання вальсу як такого, але також і для інших танців, що вимагають тої гнучкості, яку вальс у три па так добре розвиває.
Ми звикли до назв «вальс на два або три такти» але було б, я думаю, правильніше називати «вальс у два або три па». Така назва більш наглядно описує суть вальсу і у великій мірі прибирає плутанину і неправильне розуміння. Поза сумнівом ми мали б позначати кроки, які робимо, а не такти. Головним чином вальс на два такти, який так часто несправедливо обвинувачують у невідповідності правилам ритму, мав набути назви вальс в два па. Всі легко погодяться, що в переміщенні визначеної довжини, ми можемо зробити і багато, і лише кілька кроків - як нам заманеться - якщо для них вистачає часу. Але, оскільки слово pas відпочатку не було прийнято замість тактів, я буду дотримуватись усталеної фразеології, не бажаючи брати на себе реформу термінів, хоча й відчуваючи, що мушу вдовольнятися неправильною назвою, яку міг би змінити на відповіднішу.

(Тут, до цього і надалі Целларіус називає вальси через такти: a waltze à deux temps, a waltze à trois temps, a waltze à cinque temps, проте у перекладі вживаються відповідні назви: вальс у два па, вальс у три па, вальс у п'ять па, як більш усталені у сучасній термінології. Що не кажи, а ця мрія Целаріуса хоч і частково, але здійснилась.)

Проте я сподіваюся довести у главі про вальс у два па, що він не суперечить ритму, як багато хто помилково вважає, хоча я припускаю що рухи вальсу в три па більш співпадаюьть з ритмом, і це, безсумнівно, значно краще для зору і слуху спостерігача.
Певна холодність, враження легкої монотонності і безупинне обертання, нав'язане танцівникам, - головні недоліки вальсу в три па, які вплинули на його часткове забуття. Часто, також, бракує порозуміння, і, так би мовити, між партнерами відчувається розкол; дама тримається по можливості далі від кавалера, відвертає голову, відхиляється назад і, здається, готова залишити його, що не може не справляти враження невишуканості і застарілості на тлі нового вальсу. Водночас, якщо чесно, слід зауважити, що більшість людей танцює вальс в три па відповідно до своїх власних відчуттів, не отримавши яких-небудь порад від майстрів. Звідси ті хиби, ексцентричність постави, ті тисячі перекручень, ті великі кроки з підбиттям, що належать до ампіру, або ці обертання на підборах, які роблять деякими вальсувальників схожими на механізми.
Я спробую пояснити раз і назавжди поставу і крок вальсу в три па, щоб можна було оцінити об’єктивно - чи варто забути його назавжди, або зберегти, як і зараз, для четвертого чи п'ятого танцю в ході вечора.
Кавалер розташовується навпроти своєї партнерки і тримається прямо, без надмірної манірності; його ліва рука має бути округленою разом з рукою дами, утворюючи легку і витончену дугу.
Кавалер починає з лівої ноги; дама з правої.
Кавалер робить крок лівою ногою перед його партнеркою. Це - «раз».
Він підносить праву ногу на півпальці, не опускаючи підбора, дещо вхрест за ліву, на півпальці. Це - «два».
Далі - обертання на обох ногах, дещо піднімаючись на півпальцях, щоб опинитися у ІІІ позиції із правою ногою спереду себе - подає праву ногу убік, сковзає лівою ногою також убік повертаючись на правій, тоді підносить спереду праву ногу у третю позицію. Це - «три», «чотири», «п'ять» і «шість»
Дама починає з четвертого кроку кавалера, виконує п'ятий і шостий і продовжує першим, другим, третім і т.д.
Підготовчий крок робить кавалер; він встановлює праву ногу дещо заздалегідь у першу позицію, пропускає другий крок і піднімається на правій нозі, підводячи ліву ногу і з третім тактом музики починаючи перший крок вальсу. Ця підготовка дає дамі сигнал до початку.
На перші шість кроків ми маємо виконати повний оборот і продовжувати далі. Раніше було прийнято рахувати по три кроки, але ця хибна практика була справедливо викорінена, враховуючи, що три перших кроки неможливо зробити так само як три останні. Найкраще розглядати шість пов'язаних між собою кроків для того, щоб належним чином виховувати в учнів чітке сприйняття ритму.
Щоб показати, як за допомоги цих шести кроків можна виконати оборот, я розташовую на своїх заняттях учнів біля стіни і змушую описувати півколо на перші три кроки, опиняючись спиною до стіни, потім виконати наступні три кроки, завершивши оборот.
Перші три кроки складають перше півколо; але вони не такі як останні три; на четвертому кроці, кавалер має не повертаючись спрямувати ноги межи ніг дами, описати півколо перед нею на п'ятий крок і приставити праву на шостий.
Навряд чи треба зазначати, що вальсу в три па, і польці, і всіх інших танців, які я буду описувати далі, учень має навчатися для досягнення такої грації, легкості і природності рухів, ніби це звичайна прогулянка. Не треба напружувати шию, задирати або схиляти голову - це може підкреслити штучність, але не справжню грацію.
Ноги дами, як і ноги її партнера, мають зберігати свою природну поставу. Виворотність, викривлення і підняття можуть тільки зашкодити вальсу.
Ми не повинні намагатися йти на високих пальцях, чи постійно триматися на підборах - пів стопи цілком здатні забезпечити тверду рівновагу без втрати легкості.
Лише у певних випадках і при виконанні складних елементів, характерних для вальсу в два па, і лише для дам припускається виходити зі звичайної позиції і підніматися на півпальці, як ми бачитимемо далі. Але треба пам'ятати, що це винятки, а для всіх рухів вальсу тіло не повинне залишати свою природну позицію, яка гарантує водночас елегантність постави і легке виконання кроків.


.
Harold

Дата 19 Квіт 2007 12:45:22

XI. ВАЛЬС В П’ЯТЬ ПА

Закінчуючи розповідь про різновиди вальсів, я зверну увагу на новостворений моїм другом Перотом вальс, який він люб'язно подарував мені під час мого перебування у Лондоні. Таким чином, я можу стверджувати, що вивчав техніку і принципи виконання у самих витоків цього вальсу.

Це так завний вальс в п'ять па, про який у Парижі знають лише з чуток, і тому я мушу обмежетись простим технічним описом, очікуючи, доки він буде сприйнятий паризькою публікою, та лише потому робити якісь спостереження.

Крок цього вальсу сам по собі не дуже складний; основна складність полягає в темпі, який зустрічається не так вже й часто, проте приклад якого ми можемо зустріти у відомій мелодії Boieldieu «Viens, gentille dame». Учень має спершу ознайомитися з цим ритмом і вже після того, як зрозуміє його, він з часом зможе дотримуватись ритму так само легко, як і в інших вальсах.

Вальс в п'ять па, призначений спочатку для театру, був сповнений стрибками, складними фігурами і переміщеннями, проте їх було спрощено для кращого засвоєння публікою.

Вихідна позиція - як і у вальсі в два па; кавалер починає з лівої ноги, дама - з правої.

Ось докладний опис всіх п'яти тактів, з яких складається весь танець.
Перша доля: права нога вальсувальника спереду, він робить jetè лівою, просуваючись перед дамою, як у вальсі в три па.
Друга доля: права нога переводиться у третю позицію ззаду.
Третя: приставити ліву ногу за праву.
Четверта: перевести праву ногу в четверту позицію вперед.
П'ята: невеликий ґліссад ззаду і в бік.

Починати завжди з лівої ноги.
Півоберт треба робити на три долі, як у вальсі в три па, на четверту робиться невеликий доворот і другий півоберт - на невеликому ґліссаді.

Тепер розберемо кроки дами на п'ять долей, як і з кавалером.
Перший крок: спереду ліва нога, jetè на правій, піднімаючи ліву ногу ззаду.
Другий: Coupé на лівій нозі, піднімаючи праву ногу спереду в четверту позицію
Третій: jetè на правій, піднімаючи ліву ззаду.
Четвертий: jetè на лівій, піднімаючи праву ззаду.
П'ятий: невеликий ґліссад, підтягуючи праву ногу.

Дамі не варто забувати, що вона починає завжди з правої ноги.

Цей вальс, як і інші, може набувати багатьох форм, і припускає як обертання, так і прямий хід.

Для привчання учнів до цього ритму, композитор запропонував легкий дзвін на п'ятій долі. Для полегшення такт можна розділити на два - на три долі і на дві.

Зробивши цей простий опис більше для об'єктивності, ніж для суспільства, я не буду провіщати вальсові в п'ять па більший чи менший успіх у майбутньому. Проте, якщо дозволити собі висловити особисті думки, незалежно від вражень, які справляє чарівне виконання танцю його винахідником, цей вальс поєднує всі необхідні риси спокуси і вишуканості для того, щоб стати в один ряд з іншими танцями і новими вальсами. Я також думаю, що вальс у п'ять па поцінують за його новизну, якою він зобов'язаний оригінальному ритму і, насамперед, саме цей ритм, певно, сприятиме його популярності.

Проте я не повинен забувати, що веду мову про вальс, який є, так би мовити, неоприлюдненим і який під час написання цього рукопису ще не з'явився у жодному з французьких салонів.
Я завжди тримався переконання, що викладач танців ніколи не повинен брати ініціативу щодо нового танцю чи вальсу - він має очікувати суспільного зацікавлення, а не спонукати його. Спроби танцмейстера ввести новий танець у салон може бути достатньо, щоб відвернути публіку від цього танцю назавжди, незалежно від очевидних переваг танцю.
Саме тому я наважився говорити тут про вальс в п'ять па у формі передкладення, намагаючись описати його принципи і пояснити крок для тих, хто може наважитися цей танець спробувати. Тепер мій обов'язок полягає в тому, щоб зауважувати перші ознаки й спостерігати долю танцю на балах наступного сезону.


.
Harold

Дата 23 Квіт 2007 02:48:50

VIII. ВАЛЬС В ДВА ПА
(88 тактів на хвилину)


Вальс в два па, напевно, справедливо називають вальсом сьогодення і не схоже, щоб найближчим часом він втратив одностайну підтримку, якою користується як у Франції, так і в інших країнах. Розповсюджена думка, буцім він не підвласний часу, як я вже казав, наврядчи аргументована і справедлива. Також вважається, що він недостатньо вишуканий і що старий вальс більше сприяв демонстрації грації, особливо дам, водночас як новий показує лише короткий змінний рух, не маючи того балансування тіла і хвильоподібних рухів голови, які були неодмінною прикрасою справжнього вальсу.

Я думаю, дуже складно постійно відповідати скороминущим смакам, які, як і багато чого в світі, мінливі і умовні. Всі люди всіх віків вважають найвишуканішим танцем у світі свій власний. Ми можемо наводити переконливі аргументи на користь вальсу в три па і немає жодних сумнівів, що сторіччя тому те ж саме спостерігалося стосовно сарабанди, куранти і менуету. Модні танці завжди набувають ворогів серед своїх попередників.

Я вважаю, перед тим, як вирішувати, чи сподобається
танець чи вальс глядачам, ми мали б перепитати, чи сподобається він танцівникам і саме їх думку вважати головною. Тепер я звертаюся безпосередньо до танцівників вальсу: чи отримують вони таке ж задоволення у створенні рівномірним рухом однорідного кола по залі, як і тоді, коли вони перестрибують із тією чарівливою стрімкістю, яку дозволяє тільки вальс в два па, уповільнюючи, або пришвидшуючи їх за бажанням, прогулюючись з партнеркою різними способами, то змушуючи її відступити, то самому відступаючи, рухаючись вправо, вліво, змінюючи швидкість чи не на кожному кроці і досягаючи такого запаморочення, яке я ризикну назвати оп'янінням, не викликаючи заперечень від справжніх любителів вальсу?

Я не з тих, хто захищатиме чи рекламуватиме вальс у два па, проте ризикну зауважити, що ніколи не чув його засуджуення від тих, хто цей вальс танцює. Найзатятіші хулителі, особисто ознайомившись із його перевагами, миттєво опинялися серед переконаних прибічників вальсу в два па.

Музика цього вальсу із тим же розміром, що і для вальсу в три па, за винятком того, що оркестр має дещо пришвидшувати рух і позначати це особливим чином.

Крок дуже простий. Власне, це галоп, який виконують, обертаючись, обома ногами поперемінно. Проте важливо замість перестрибування ковзати, уникаючи поштовхів і струсів.

Я вже пояснював позиції ніг в описі вальсу в три па. Танцівник повинен тримати коліна дещо розслабленими; якщо вони надто напружені, то спричиняють напруженість рухів і спонукають танівника до стрибків. Проте коліна згинаються зовсім мало і майже непомітно для ока - надто сильне згинання не тільки виглядає невишукано, але й шкодить вальсу так само як надлишкова напруженість.

Необхідно робити крок на кожну долю - тобто ґліссад однією ногою і шассе іншою. На відміну від вальсу в три па, в якому рухаються по колу, вальс в два па танцюється по прямій і оберт робиться на ґліссад. Важливо зауважити різницю рухів, щоб зрозуміти характер обох танців.

Вихідна позиція кавалера не така ж, як у вальсі в три па. Він не розташовується обличчям до партнерки, а зсувається відносно неї дещо праворуч, несильно опускаючи праве плече, що дозволяє йому добре пересуватись підтримуючи даму.

Я вже висловлював жаль, що традиція мала б назвати цей танець waltze à deux pas а не waltze à deux temps. Термін три (вочевидь, помилка видавця - у фрацузькому виданні «два») кроки зняв би невідповідність, вказуючи що два кроки виконуються на три долі музики: перший крок - на перш долю, друга доля пропускається і другий крок на третю долю. Цей спосіб завжди допоможе дотримуватись музичного розміру.

Кавалер у вальсі в два па починає з лівої ноги, а дама з правої.

Те, що я казав стосовно постави кавалера, частково стосується і дами. Вона має одночасно уникати напруженості ніг і руки, яка утримується партнером і не навалюватись на його плече, тобто, вальсовою мовою кажучи, не чіплятись.

Вада більшості французьких танцівників, які ще не в достатній мірі ознайомились з вальсом в два па, - надто сильне відхилення голови назад, вигин талії, що переважує тіло на один бік і заважає основному задуму вальсу.

Німецькі дами не соромляться дещо нахилятися на кавалерів, що в значній мірі полегшує виконання багатьох потрібних рухів. Натомість легка і струнка дама може бути зовсім нелегкою для кавалера, якщо вона взагалі відсторониться від нього на якомусь русі.

Як бачимо, немає великих складнощів у принципах вальсу в два па. Крок дуже простий і легко вивчається за одне заняття; постава не відрізняється від природньої. Проте, не зважаючи на очевидну легкість, при бажанні досягти певної досконалості цей вальс викликає справжні труднощі, які можна подолати лише великою практикою і які залежать від деталей достатньої ваги, щоб присвятити їм окрему главу. Я не роблю жодних зауважень, які стосуються техніки, а тільки кажу про характер і, так би мовити, стиль цього вальсу, які найменше впливають на погане виконання.

ІХ. ПОРАДИ ДЛЯ ТАНЦОРІВ ВАЛЬСУ

Протягом багатотьох років, які я присвятив навчанню танців, рідко передавав день, коли перед мої очі не проходило багато вальсувальників. І дуже рідко, коли новий учень своїми хибами, звичками, повільнішим або швидшим вивченням, не запропонує мені додаток до мистецтва вальсу, такого простого на вигляд, і такого ускладненого нюансами і деталями, якщо заглибитися у нього.

Під назвою поради для танцорів вальсу, я склав разом у цьому розділі мої спостереження, які вважаю найважливішим і навіть необхідним доповненням для виховання танцорів вальсу в два па.

Ведення дами не є найлегшим і найменьш делікатним завданням танцора. Тисяча підводних скель стають перед кавалером коли він опиняється у вихорі балу. Якщо він штовхає інші пари, якщо він не може обійти недосвідчених, навіть пари, які танцюють вальс в три па, які найбільше заважають танцювати вальс в два па - якщо він недостатньо відчуває музику, щоб витримати ритм, коли оркестр пришвидшується або уповільнюється, або навіть, коли його партнерка втрачає ритм — тоді він не може вважатися умілим вальсувальником.

Ця звичка, або, якщо можна так назвати, ведення вальсу, не набути без великої практики і танцювальна академія, треба визнати, надає переваги, які нічим не замінити. Вона дозволяє новачкові ознайомитися з натовпом, пропонуючи його, як попереднє знайомство із сум'яттям танцювальної зали. Він може заздалегідь навчитися орієнтуватися і не робити цього в салонах, що завжди небезпечно, особливо у перші спроби.

Щоб добре вальсувати ще недостатньо вести даму завжди в одній манері, яка швидко повернула б одноманітність старого вальсу. Необхідно уміти іноді її примусити рухатись назад, роблячи па вальсу, так само навскіс але вперед, а іноді повести її на себе, також ідучи назад. Деякі виконавці навіть роблять осторонь redowa, і це не позбавлене смаку, коли виконується узгоджено з дамою, і коли для переходу на крок з другої ноги не витрачається часу.

Якщо простору достатньо, танцівник повинен збільшити крок, і перейти на стрімкий рух, який німці виконують так добре і який є однією з найкрасивіших принад цього waltze. Якщо простір малий, необхідно раптово зупинитися і обмежити крок таким чином, щоб сформувати коло.

Уміти прикрасити танець - чи не найважливіша якість танцора.

Я бачив, як довершені вальсувальники летіли зі швидкістю блискавки, водночас так швидко і так легко, що складалось враження наче вони збираються відірватися від землі разом з партнерками, а потім раптово зупинялися і переходили на таку повільну і тендітну ходу, що їх рухи ледве були помітні.

Тут я присвячу кілька слів вальсу à l'envers, який належить до вальсу в два па, і є однією з найоригінальніших рис в його мінливому обличчі.

Кавалер замість стрибка вліво, як описано трохи вище, може, якщо хоче піти праворуч, і повести партнерку таким точно чином у цьому напрямку. Це називається waltze à l'envers. Легко побачити тут звичний крок зроблений в протилежний бік, і така ж зміна виконується і в польці. Але слід зазначити, що à l'envers завдає більше складнощів в вальсі в два па, де крок швидший і підтримується швидким ритмом.

Боже збав, щоб я хотів заборонити зворотній вальс, який є не тільки приємним урізноманітненням, але в певних випадках навіть необхідний для уникнення зустрічі з несподіваною парою. Але я вважаю, що використовувати його слід із обережністю і утримуватись від передчасного його вжитку.

Невпевнений в собі танцор, аби не надбати поганих звичок, не повинен робити цей рух передчасно, оскільки, слід пам'ятати, вальс à l'envers, не є природним рухом і завжди вимагає невеликого зусилля. Однак, якщо ми бажаємо описати ціле коло по залі, прийде час, коли цього захочеться не тільки для вальсу à l'envers, але і à rebours (назад), який є абсолютно іншим різновидом ускладнення.

Різновид повороту, який повинен використовуватися, щоб подолати невідворотний момент противаги при переході до зворотнього руху, вимушує недосвідчених виконавців, які не досягли легкості і невимушеності при змінах, втратити крок, іноді навіть рівновагу і так чи інакше прикладати зусилля стосовно партнерки, чого правила вальсу не дозволяють жодним чином. Я не зможу рекомендувати, щоб навіть досвідчені танцівники надто потурали собі в вальсі à l'envers; це має бути лише прикрасою, а не основним керунком. Я спостерігав по власному класові, танцівники, які досягли певної майстерності, втрачають власні переваги із надмірним вальсуванням à l'envers, і стають штучними, вимушеними, їх кроки стають неприродніми, втрачають легкість у пересуванні яка притаманна їм у звичайному вальсі. І все це від прагнення присвятити себе одній лише вправі, якою зловживають через силу.

Слід утриматися від цієї звички в переповнених танцювальних залах, де простір для танцю обмежений. Вальсувальник à l'envers взагалі направляє себе з меншою легкістю, ніж під час звичайного руху. Стурснути або підставитись під удар - якщо не серйозна помилка, принаймні достатньо небажана пригода, щоб старанно уникати її.

Отже, коли ми вальсуємо у тісному колі, навіщо створювати собі проблеми і потім доблесно намагатися їх долати, якщо так мало шансів на успіх?


.
Harold

Дата 18 Серп 2007 23:20:40

Продовжую опрацьовувати Целларіуса.
Виявляється, серед західних танцмейстерів Генрі Целларіус не тільки першим описав бальну польку, але й мазурку. Нижче наведено чорновий переклад першої глави про мазурку. Дуже прошу вичитати і допомогти виправити помилки, яких у тексті, безперечно, чимало.
Особливу увагу треба приділити описам па мазурки і зокрема трьом варіантам фігури tour sur place.
Англійську версію тексту можна почитати тут. Французьку, первісну і найбільш повну - тут.

XII. МАЗУРКА.
(176 тактів за хвилину)


З усіх танців, які було привнесено останніми роками до паризьких бальних зал, жоден не вирізняється таким енергійним характером і новизною, як мазурка. Зазначу тільки що танець цей польського походження. Я лише повторю тут те, що вже казав стосовно польки - завдячуючи прихильному прийому вищого світу мазурка тепер розкрилась у Франції.

Вальс, чи будь-який інший танець, що в певній мірі складається з означеної техніки, танцори - навіть найменш здатні - врешті переймають. Протягом якогось часу такому танцю може навчити викладач. Зовсім не така мазурка - танець самобутний і натхненний, який кориться не правилам, а смаку і вигадці виконавця або, можна сказати, свого господаря.

Мені не соромно визнавати що мазурку можна викладати лише частково. Решта - вигадується, імпровізується протягом виконання; і саме цей чинник неупинного творення робить мазурку настільки привабливою, настільки різноманітною, вирізняє її серед усіх бальних танців.

Тут, як і на заняттях, я обмежусь описом чотирьох основних кроків, які допоможуть учням слідувати розмірності, ритму танцю і, водночас, не складатимуть труднощів для новачків. Ті, хто опанує ці чотири кроки, ще не вважатимуться хорошими виконавцями мазурки, але принаймні вони знатимуть основні елементи і зможуть керуватися ними.

Перший називається pas glissé або крок мазурки. Він виконується дещо настрибуючи на праву ногу і просковзаючи з лівої вперед у четверту позицію на дві долі такта. На третю долю ліва нога відведена у четверту позицію ззаду.

Цей крок називають кроком мазурки, оскільки він часто використовується і постійно повторюється - сам або в комбінації з іншими кроками. Учень має досконало оволодіти цим кроком перед вивченням інших.

Другий крок називається pas de basque.
Ми говоримо про польській pas de basque, який не варто плутати із французьким pas de basque. Перший виконується на три долі.

На преший крок ви підстрибуєте, змінюючи опорну ногу як у французькому кроці, але тримаючи іншу ногу в четвертій позиції спереду. На другу долю ця нога стає на підлогу і дещо сковзає. І на третю долю робите під нею coupé, б'ючи різко п'ятою і викидаючи вперед ногу для наступного кроку. На другу долю, ставлячи ногу на підлогу, треба рухатись вперед, уникаючи смикань у просуванні. Pas de basque мазурки належить виконувати повздовжно, без перехресного заступу.

Третій крок називається pas boiteux (кульгавий крок), бо виконуючи його недостатньо добре новачки часто нагадують кульг.

Перша доля така ж як і в па мазурки, але замість стрибка правої ноги ззаду на третю долю, ви робите coup de talon правою до лівої і водночас швидко піднімаєтесь на лівій. Підбір приставляється до нижньої частини справа від литки як в польці. Цей крок завжди починається з однієї ноги.

Четвертий крок, який називається pas polonais, або coup de talon, виконується ударом лівої п'ятки по правій на першу долю; на другу ліва нова відводиться у другу позицію; на третю права нога підтягається ковзаючи і не стрибаючи вліво для наступного coup de talon.

Під час променаду цей крок виконується винятково з лівої ноги. В колі - обома ногами.

Положення ніг в мазурці - як і в вальсі в два па. Не треба намагатися згинати чи вивертати ноги - залиште їх у природьому положенні.

Coup de talon, який використовується в різних кроках мазурки і який можна вважати невід'ємною складовою танцю, треба виконувати вчасно, з певною мірою сили, проте не надто енергійно. Надміру гучний coup de talon завжди сприйматимуть в залі за вияв дурного тону.

Використовуючи щойно зазначені чотири основних кроки учні можуть виконати так звану мазурочну прогулянку (променад).

Променад виконують тримаючи даму правою рукою і проводячи її шляхом настільки довгим, таким широким, таким обширним, наскільки дозволяє вільне місце.

Прогулянку можна вважати основою мазурки, вона є обов'язковою до виконання перед кожною фігурою. Поляки, які для мене стали найпершим зразком, - неперевершені майстри мазурки - найбільшу прихильність виявляють променадові, продовжуючи і урізноманітнюючи його якомога довше. Насправді саме тут, а не в фігурах можна показати справжню вдачу танцю.

Кожний променад має закінчуватись обертанням кавалера і дами. Це обертання, колись відоме під варварською і відразливою назвою holubiec, - як не кажуть ні росіяни ні поляки - тепер називають просто tour sur place. Його виконання вимагає особливої уваги учнів і тільки тривала практика може навчити потрібних рис вишуканості і живості. Виконавця мазурки можна оцінити за тією привабливістю і характером, які він вкладає в один лишень цей елемент.

Для виконання tour sur place кавалер має стати перед дамою і, зблившись із нею, підхопити лівою рукою. В цю ж мить він піднімає праву ногу ззаду і переводить її вперед в четверту позицію. В цій позиції кавалер обертається піднімаючись на носки і змінюючи положення так, щоб ліва нога опинилась спереду у четвертій позиції. В кінці довороту він піднімає праву ногу ззаду у четвертій позиції для наступного кроку.

Коли кавалер виконав цей крок безперервно вперед чотири рази, він змінює позицію перехоплюючи даму правою рукою і продовжуючи обертання в цьому напрямку. На перші дві долі він робить pas d'assemblé ззаду лівої ноги і на третю долю виконує sissonne tendu; цей крок він повторює послідовно чотири рази і потім подає дамі руку якщо далі йде променад, або, якщо променад закінчено, він прибирає руку з талії дами як в кінці вальсу.

Зрозуміло, коли кавалер робить pas tombé вперед, дама виконує assemblé sissonne назад і коли обертається кавалер з assemblé sissonne, дама виконує pas tombé.

Tour sur place - один з найкрасивіших і найскладніших елементів мазурки, який незмінний відносно рухів ніг. Але він може виконуватись по різному.

Кавалер не розвертаючись і продовжуючи позначати крок може провести даму навколо себе. Він на початку переміщує її з правої руки у ліву і обертає ліву руку навколо себе. Коли дама опиняється на своєму місці, кавалер передає праву руку під ліву, кладе на талію і виконує sur place із assemblé sissonne тим часом як дама робить pas tombé.

Іноді кавалер лишає даму в правій руці не обіймаючи і таким чином примушує виконати tour sur place, як описано вище. Цей спосіб менш вживаний, проте не є менш довершеним ні в граційності ні в красі. Корисно використовувати його час від часу заради різноманітності, оскільки слід якомога частіше наголошувати учням що різноманіття - одна з найбільших принад і основних принципів мазурки.

За винятком tour sur place, який має однакову складність для обох партнерів, дами не повинні виконувати кроки мазурки тої складності, як кавалери. В променаді вони мають виконувати pas de basque polonais, оминаючи coup de talon, який притаманний насамперед кавалерам, і жваво чергувати невеликі ковзаючі кроки. У великому колі дами послуговуються четвертим описаним кроком - pas polonais - без обов'язкового позначення coup de talon, виносячи ногу в потрібний бік.

Та хоч дами і менш зайняті в мазурці ніж кавалери, їм відводиться дуже важлива і впливова роль в успіху танцю, як ми побачимо згодом.

Я повторю тут те, що вже писав про вальс - не може бути хорошого танцора з поганою танцівницею. І, думаю, мене підтримають фахівці цього танцю у твердженні що так само рідко можна зустріти майстерну в мазурці даму, як і кавалера.

Я припиняю попередній опис танцю, який менше від усіх інших можна пояснити словами і який у чомусь навіть кидає виклик будь-якому аналізу. Краще вже присвятити окрему главу, як я це зробив для вальсу в два па, кожному аспекту танцю, який, скажу не для марнославства, вивчав з особливою дбайливістю і який досі продовжую вивчати день-удень.

Боючись надати зайвої значущості простим розвагам я не наважусь стверджувати що мазурка це мистецтво. Проте якщо головною рисою будь-якого мистецтва є різноманіття і фантазія, мазурка поза сумнівом найбільше заслуговує такої назви, оскільки не минає дня щоб справжній танцор, який не хоче виконувати звичну програму, не вигадав, не вніс у танець що-небудь нове.


.
Harold

Дата 19 Серп 2007 13:17:56

ХІІІ. ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО МАЗУРКИ

Якщо учень взмозі з легкістю виконати щойно описані кроки, він ще не близький до закінчення навчання - це лише ескіз, якщо можна так сказати, грубий нарис танцю.

Тепер треба сполучати різні кроки, вільно і швидко переходити від одного до другого, вводити в рухи і поставу вигадливість, численні прикраси - такі як зупинка в середині такту, подвійний coup de talon, рух із дамою в різних напрямках і ще багато інших рис, які і складають справжній характер мазурки.

Необхідно досягти такого рівня досвіду і легкості, який дозволить танцору вести даму без найменших турбот про кроки, які він збирається виконувати, покладаючись на миттєві бажання. Кожен, хто вивчатиме згідно інструкцій танцмейстерів і вдовольнятиметься звичайним виконанням простого кроку мазурки або pas de basque, вставляючи їх в променад без урізноманітнень і ускладнень, станцює мазурку недостатньо добре. Зовсім не так розуміють це поляки, які мають велику перевагу танцюючи мазурку з дитинства, майже не вивчаючи її і це дає їм першість стилю і новизни.

Справжній виконавець мазурки не тільки змінює кроки, але часто і вигадує їх, створюючи нові, якими володіє лише він один, а іншим лишається лише намагатися повторити їх. Одна з найбільших переваг цього танцю - можливість для кожного виявити свою індивідуальність і неможливо натренуватись щоб стати схожим на когось іншого.

В записах про вальс в два па я писав про важливість хорошої манери танцора. Це ж у більшій мірі стосується і мазурки, яка є насамперед танцем постави.

Складно, якщо не наївно, намагатись докладно пояснити учням виправку з якою вони б мали танцювати. Вони мають керуватися власним натхненням стараючись уникнути скутості і одноманітності. «Ми танцюємо не лише ногами», - сказав Marcel, - «а тілом і руками». Цей вислів, здається, найкраще пасує мазурці.

Я зауважив що більшість поляків при першому кроці дещо схиляли голову і вирівнювались на другому зі своєрідною вишуканою рішучостю. Для ведення дами теж є особливі рухи, які набуваються з практикою талановитими учнями.

Мазурка складається із запалу, величі, нестримності і пікантності. Водночас є в ній щось від гонору і навіть войовничості. Ці складові слід по різному поєднувати щоб вони розкривали свої риси в танцорі, який за жодних обставин не повинен бути млявим і ненатхненним. Було б помисковим виконувати мазурку із меншою кількістю рухів чи меншим різномаїттям, ніж це вкладається у французьку кадріль. Треба дерзати, а не думати що про це казатимуть. Танцювати для себе а не для інших, із переконанням, що свобода танцю, його невтримний запал, справжнє задоволення, яке отримують виконавці, невдовзі переважить можливу незвичність для французького глядача. Мені подобається бачити як мої учні ризикують у де-чому навіть при перших спробах і прагнуть виробити виправку, можливо дещо перебільшену, але це легко виправити. Підправлення манери виконання ближче до претензійності чи театральності визначається примхою викладача. Одначе слід зауважити, що досі французькі танцори скоріше помиляються в бік зайвої стриманості ніж надмірного запалу і більше виявляють брак палкості аніж її надлишок.

Поляки, яких неможна не цитувати щойно заговоримо про мазурку, неперевершені в мистецтві ведення дам. У їх владі змусити даму пройти найвишуканішими вигинами, зробити, якщо можна сказати, такі пікантні повороти, які найкраще співпадають з духом танцю. Прогулянка має особливе значення для завоювання дами, якій здається немов її залишають, потім повертаються, то віддаляють, то наближають до себе і все це легкими, леткими рухами, а часом і з владою, яку висловлює tour sur place. Саме це і показує, як я казав вище, що жіноча партія дуже важлива - від її зграбності залежить в великій мірі успіх партнера. Вона повинна слідкувати за ним, за швидкістю його рухів, зупинятися разом з ним і ніколи не дивуватися виконуваним елементам. Tour sur place вимагає від дами рішучості і сміливості. Вона має віддати себе повністю, без спротиву руху кавалера, оскільки він перекидає її в свою руку. Найменше вагання з її боку зруйнує цю фігуру, позбавить її характеру якщо не буде повного порозуміння між дамою і кавалером.

Думаю, не треба повторювати тут, як і про вальс в два па, що дамам не слід намагатися навчитись мазурці публічно, не отримавши попередньо інструкцій викладача - вони не матимуть ні успіху, ні задоволення від цього танцю якщо не вивчать основні елементи заздалегідь.

Коли учень достатньо оволодів кроками і веденням дами, він може виконувати фігури, які я опишу в статті про cotillion. Але я ще раз повторю наскільки важлива практика променадів і не тільки початківцям, але й досвідченим учням. Майстер, який почне навчання з фігур, ніколи не виховає справжніх виконавців мазурки. Променад дозволяє слідкувати за кроками і виправкою кожного. Той, хто присвятить кілька уроків цій одноманітній і непривабливій для початківців роботі, не розчарується в результаті. Він буде впевненим, що ніколи не стане банальним, рухатиметься невимушено і різноманітно, подвоївши задоволення від танцю. Той, хто добре виконує променад, може вважати що вміє танцювати мазурку - вивчення фігур лише дрібниця, яка вимагає пам'яті і малої долі уваги.

Закінчуючи спостереження щодо мазурки я не зауважую багатьох докорів на її адресу, за винятком тих, які допомагають краще показати принципи і характер танцю. Мазурці докоряли тим, що вона була мало знайома, непоширена і рідко з'являлась в танцювальних залах щоб стати постійним учасником балів. Оскільки мазурка не набула популярності при першій появі, дехто вирішив що рано чи пізно про неї зовсім забудуть.

Я вважаю неправильним оцінювати танці через їх популярність. Якщо його танцюють, якщо танець зберігає привабливість і позиції в світі, які без сумніву сильні, зовсім не обов'язково йому одразу ставати здобутком широкого загалу.

Не треба нагадувати як від першої появи у Франції мазурку сприйняли найкращі зали і можливо варто якийсь час обмежитись саме такими колами. Для цього є багато очевидних причин. Насамперед сама складність танцю, яку я і не намагаюсь приховати; необхідність попереднього тривалого вивчення, яке звісно вимагає часу; також його характер, який складають не тільки сміливість, палкість, невтримність, але й гідність і елегантність. Я маю сумнів що людина вульгарної вдачі і поведінки зможе коли-небудь сповна оволодіти мазуркою.

Нині через свою недосяжність першому-ліпшому танець являє собою мистецтво, в цілому специфічне і навіть підтримує, якщо хочете, аристократичність, - але хіба це достатня причина для відсторонення, для відмові від нього у майбутньому?

Також докоряють мазурці тим, що вона нефранцузька. Кажуть що її іноземна назва заважає її натуралізації, що трапилось раніше з іншими, менш гідними танцями.

Я не питатиму, чи належить танець якимось конкретним людям, а не іншим і чи не є в якійсь мірі всі танці громадянами однієї країни - країни елегантності, смаку і вишуканості. Не шукаючи також що називаємо нашими французькими танцями, танцями головним чином етикету, придворних традицій, - не досліджую чи були вони чи й досі є щирими носіями наших манер і звичаєв, я тільки зауважую що в мазурці ми зустрінемось зі жвавістю, нестримністю, різноманіттям, гідністю і в чомусь войовничістю, в яких ми любимо у Франції знаходити задоволення. Тепер це суперечить нашому характеру? І ми мусимо відмовлятись від танцю, який, можливо, є чужим лише по назві і який у всьому іншому показує вірність нашим кольорам? Словом тут, як і в вальсі в два па, я дам одну відповідь всім, хто категорично заперечував притаманні їй одній риси, її завзятість і задоволення, які дає мазурка виконавцям - Танцюйте її. Я впевнений в результаті і не боюсь осуду від простого глядача, а виконавець не може бути незадоволеним, він компетентніший і більш прихильний.


.

Ваша відповідь

                  Відмінити

Перед відправленням "нелатинського" тексту перевірте кодування броузера!
» Логін » Пароль
 

Нове на сайті
olddance.org
Сезон 2020-2021 в розділі Події
Оновлено: 21.01.2021
Літні заняття в розділі Події
Оновлено: 25.06.2020
Вихід з карантину в розділі Події
Оновлено: 01.06.2020
День безчасся в розділі Події
Оновлено: 11.01.2020
Салон "Венские сплетни" в розділі Події
Оновлено: 11.01.2020
14 декабря -В ожидании Филеаса Фогга в розділі Події
Оновлено: 23.11.2019
Заняття у новому сезоні в розділі Події
Оновлено: 29.08.2019
Юля (Ледi Мiдлтон) в розділі Обличчя Студії
Оновлено: 15.08.2019

Час завантаження сторінки (сек.): 0.025


© Olexiy Machekhin